Живеш собі сам у безодні безсмертній тривожній своїй,
Щоранку та ж кава, думки несформовані та білий страх.
Все ті ж погляди ниці та дикі , відсутність будь-яких мрій,
В душі давно ні крихти щастя , усе зруйноване у прах.
Ти все так же гірко ридаєш у своїм смутнім тихім сні,
Ніхто й не знає , що ти уже давним-давно якийсь не свій.
Очі твої такі ж дивні, немов зі скла ,до болю сумні,
Давно розмовляєш лиш з скрипом дверей ,усім ти чужий.
Немов би світ знущається і б'є безжально по щоці,
Чому так склалося !?не цікаво це нікому, та й тобі…
пустота. Думки? А їх немає, лиш цигарка у руці.
Життя тебе спалило?Та ні ,це ти спалив його в собі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245771
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Nona