Чому так буває
Чому сонце втікає
і місяць ховає
твоє обличчя серед сотні чужих
чому вистачає
лиш почути твій голос щоб весь світ стих
чому ти кидаєш
купу зайвих слів замість трьох простих
чому ти чекаєш
що цю гру з тобою я буду вести
мені вистичає
своїх шрамів тягар і я буду нести
чи ти чекаєш
що я розділю твій? мені важко, прости
ти не кохаєш
ти не любиш, не дбаєш, ти хочеш звести
ти спокушаєш
але сам у своїй іконі застиг
не пробачаєш
ні зла, ні добра, ні не пишеш листи
іншу кохаєш
заповнюєш сфери своєї пустоти
тобі не треба
але ти шукаєш бо звик знайти
мені краще без тебе
мене манять до тебе незримі мости
що горять за мною
і немає шансу вернути назад
я захоплена грою
в якій правила вигадав / знаєш лиш ти:
місце дії - сад
і яблуко ти простягаєш в руці
я втрачаю владу
над собою, спинися, постій.
Не стій так, кажи щось
не дивися так, що я втрачаю зміст
чужих слів і своїх думок
горить останній міст
ще один подих, один крок
чому так буває
чому сонце втікає
і місяць чекає
твоє обличчя серед інших чужих
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245579
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Ladybird