А ти примарою все йдеш по світу,
В очах шукаєш відблиски незгасні,
І істину так хочеш позабути,
А смисл її - що ти пропаща.
Перестала малювать на тлі червоним,
Вдаль пішов хто поруч був всі роки,
На розталий асфальт посипався сніг -
А у серці поселився знов неспокій.
Ти пропаща в вірі у любов,
Не прискачуть принци, поздихали коні.
І душа твоя, мов п*яний провідник,
Зустріча не потрібні поїзди на чужім пероні.
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245577
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Ardoss