Тонку сукню на повії
Розвіває вітерець
Всі її завітні мрії
Звелись зовсім нанівець
Мов тополя при дорозі
Хто йде повз той гілля рве
І на спеці й на морозі
Вона там щодня живе
Губи маками розквітли
Та вже в’яне пишний цвіт
У очах погасло світло
У очах помер весь світ
На траву зелену впала
Гірка зрадницька сльоза
Та вона була чистіша
Ніж уранішня роса
Вітер коси розвіває
Мов вітрило у човна
Її серце каже досить
Але вибору нема
Утопилася б морі
Утопилася б вині
Та немає сили волі
Та нема куди іти
Куди вітер їй повіє
Туди буде вона йти
Така доля у повії
Іншу долю не знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245491
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Lazer