В моєму житті лише книжка та кіт,
Я досі біжу не по своїй дорозі,
Але винна у цьому я,а не світ,
Отримую знову по своїй заслузі,
Щодня я проходжу один вічний шлях,
Він завжди жахливий й спокійний,
Від нього вмирають почуття в живих душах,
Він ніколи ні в чому невинний,
Я щогодини стаю божевільна,
Кров в моїх жилах вирує все швидше,
Я знаю,що ще фізично я вільна,
Але для мене є ще щось вище,
Я вічний в’язень погоди,
Я більш не стою на своєму,
Я чекаю для вбивства нагоди,
Я знаю,що не пробачу живому,
Я вже помираю,смерть – це єдина радість життя,
І,я знаю,що готова піти назавжди в забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245450
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2011
автор: Mart.O.