Ми, - всі подібні, Прометею!!! Несемо жертву: хану, бею!
Нас, немов зеків у кіно! Загнали всіх, в одне ла...но!!!
Відкрию очі..., бачу муки!
Беріть мо люди вила в руки,
Беріть що можете й гайда,
Знову всі разом на майдан!
І тільки так! Бо знову ніч!
Беремось разом, пліч о пліч,
Ось тоді буде друга річ...,
А не в кошмарах ціла віч!
Візьмемо так! Щоб аж завили...
Настромим їх на гострі вили,
Хай знають, як людей морить!
Ми, маєм право їх судить!
За все те зло, що нам вчинили,
За що принизили, згубили...,
За те що ми за стільки років,
Зробили декілька лиш кроків!
За те, що люди, злидні стали!!!
Ви, чуєте!? Ні! Ми не пристали...
Сьогодні ми, лише втомились!
Не за того мабуть молились!
Не за того хто нашу віру...,
Зганьбив, а потім кинув звіру!
Вставайте люди, треба йти!
І злодія того знайти...,
Хай відповість він нам за все!
Хай хрест тепер він свій несе.
Доки терпіти будем муки?
Беріть мо люди вила в руки,
Беремось разом лиш тоді...,
Ми будем зверху на коні!,
А не під ним, як до сьогодні,
Голодні, босі, і голодні!!!
Вставайте люди! Всі, на ноги!!!
І допоможуть, бо вам Боги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245355
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.03.2011
автор: Урюпін Анатолій Іванович