...А за вікном шкутильгають вітри,
Тягнуть за п’ятами розгублений мотлох
Сумними піснями їхні повні візки
І колесами холоду темряву втоптують.
В суперечку вступають із піснею тиші
І роздмухують вогнища давніх образ,
Висвистують степу романси про ніжність,
Про чутливі вуста, про скрипучий матрац…
З кимось іншим і малознайомим пліч-о-пліч
Перевозять думки, сподівання і згадки
Подалі, в крижану невідомість і топлять
Там кохання моє, мов маленьку собачку…
За вікном коливається місяць пророчий,
Закодовує відчай, й виводить з запою.
Мов цеглиною вікна, розбиває мій спокій
І заштовхує в серце нове вістря любові!
…Десь у серці снують невгамовні вітри…
06.03.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2011
автор: gala.vita