Перебираю в голові людей...
І не знаходжу ні душі....
Нікого, щоб розкрити суть своїх ідей.....
Нікого, щоб від душі поговорити....
Лиш пустота...
І, ніби, в світі я одна...
І більш нікого... Пустота...
Один хто справді розуміє - Бог.
Одна душа, одна надія.
Йому одному лише вірю.
І що він є я точно знаю,
Бо береже мене весь час...
Як рідну, як своє дитя...
Для Бога ж всі ми рідні діти
І він готовий нас простити,
Лиш тільки крок йому на зустріч ти зроби
І душу свою зможеш зберегти...
Проси спасіння в Бога,
Проси допомоги
І він тебе почує, просто вір....
Люби його й не покидай своїх надій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245137
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: YMK@