Десь у темряві сонячніх днів,
Під засніженим сонцем чекання,
Легким подихом гублячих слів
швидкоплинно тікає кохання.
І розгублено дивлячись в слід,
Вовчим криком зрадницьки виє
Біль розтрачених спогадів-літ
Серце рветься- сказати не вміє.
Ось тоді і приходить той час,
Безперервного мого чекання,
Забувається біль від образ
Залишається тільки кохання.
Заховавшись від любих очей,
Я так довго чекаю дива.
Я не вмію забути людей,
Що колись, так безглудо згубила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245087
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2011
автор: Inverno93