Хто володіє словом – будім землю,
Хто володіє духом – станьмо кремнем,
Хто володіє дзвоном – биймо в дзвони,
Ставаймо на коліна – б’єм поклони.
Не замовкаймо ні на мить, ні на хвилину
Чума іде – мор косить Україну:
Винищує народ, корчує сім’ї,
Розритими світами ідуть рідні.
Стають свої – чужі, як дикобрази,
До владного корита рвуться нагло
Їм байдуже народ – для них ми стадо
І чим воно тупіше, тим і раді.
Хто вміє і не вміє вчім молитись,
До Господа взиваймо: – Дай нам, криці!
Повстати у душі, у слові й мові
І заспівати так, як хоче совість!
Горімо як свічки, щоб стало ясно,
Щоб мертві на живих не хтіли клясти,
Пишімо так, аби кістки тріщали
І з кров’ю на очах пишімо правду.
В нас вибору нема – одна дорога
Дорога в нікуди або до Бога.
Повстаньмо із гріха – доволі нити!
Життя дано лише – аби любити!
P.S.
У нас одна молитва – Слава Богу!
У нас слова молитви – рідна мова!
у нас одна родина й Україна!
І молиться отой, хто справжній нині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244957
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: Оксана Пронюк