Доки слова ще можна
римувати .
Доки ще можна нам по-
справжньому кохати.
Доки вона тобі сміється.
І доки серце твоє б'ється.
Ось доти можна
жити ,справді.
Бо доти одне одного ми
варті .
Я розумію,що ти бачив
багато.
Але чи пам'ятаєш те,що
казав в дитинстві тато?
І тільки Богу нас можна
судити .
А без віри спробуй сенс
життя вловити .
Проходить час і ми
помало старієм .
Проходить час і нічого не
вдієм .
Закрий очі,згадай
люблячу мати.
Згадай те,що зараз можна
тільки згадати.
І що ти чуєш? Що часу
мало і його не стане.
А небо тебе все мане і
мане .
Задумайся про це,інакше
всі мрії колись вмруть.
І до свого втілення нажаль
не доживуть .
Буває помилки
виправляти вже пізно.
А смерть і життя йдуть за
тобою так тісно .
І що ж ти будеш тоді
робити .
Коли життя твоє буде
прожити .
Тікати з кутка в кут,в
пошуках сил.
Зневажати те,що колись
найбільше любив.
Те,що тримав до
сьогодні,назавжди
пустити.
Тільки не думай про це,не
смій так робити.
У всьому треба знати
свою міру .
І питати себе:вірю я йому
або не вірю.?
Не думай про те,що буде
завтра.
Відкрий очі і ти побачиш
правду .
Життя-це не кіно,життя-
історія.
І те,що в кожного вона
своя не спорю я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244943
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: МС doс