Моє серце, ніби й не живе уже тобою,
Але щомиті воно б’ється рівно в такт,
Щоб музика його, тобі, немов стрілою,
Поринула в думки і оселилась на устах.
Тонкою піснею,немов весни струмком.
Вона чарівно пестить твоє серце й душу .
Та колить думки сумні тернистим вінком,
Зупинити такт я більш себе і не примушу.
Так пісня та - не довга, як весни буття.
Та житиме ,напевне, безкорисливо та вічно,
В тих тендітнотонких незнаних почуттях,
В чужому коханні, сумною піснею ритмічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244887
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2011
автор: Nona