В життя вертаю... Геть від почуттів.
Вони мені весь вік і рід мій згублять!
Не буду я писати зайвих слів.
Бо графоманства читачі не люблять.
В життя вертаю...Поруч все завмре.
Чекатиму, коли мені щось скажуть.
Депресія моя ось-ось помре.
І лиш тоді дорогу вірну вкажуть.
В життя вертаю... Хоч воно й тяжке.
Минуле по п"ятам снує за мною.
Майбутнє ж, навпаки, таке крихке!
Боюся, не обійдеться без бою...
Як не втомилася, яка б я не слабка,
Та воля є, і сила є душевна.
Злітає думка, мов пір"їночка легка,
А десь у серці проростають щастя зерна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244569
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2011
автор: Даринка Квач