На цей раз було по іншому. Хороша дівчинка,улюблениця в сім’ї, мала двох кішок,маму і тата. А ще мала бабусю у далекому селі. Чому саме «мала»? Бо вони були готові на все заради своєї прекрасної дитинки. А вона що? А вона тільки рада… Йшла з університету,купляла шоколадний батончик та підставляла лице сонячним променям. Любила метеликів та чомусь,підлітаючи до неї,вони завжди закінчували засушеним виглядом у її колекції. Вона кохала дощі. Так любила,коли вони тихо та рівнесенько падали на землю,ніби крокуючи маленькими прозорими черевичками по тротуару. Любила засинати,думаючи про когось. Зрозуміло,що про когось чоловічої статі! Захоплення приходили і йшли,закриваючи за собою двері… Та вона була щаслива.
- Чуєш,а пішли на танці? – подруга аж підстрибувала на ліжку. – Ну?
- Що я там забула? – вона пила гарячу суміш чорного та зеленого чаю та усміхалась до постера на стіні. Прекрасний актор,такого напевно більше немає.
- Сходи сама,а?
- Кажуть,танцюристи добрі в ліжку.
- Скажи,що просто там в когось втирилась,- посміхнулась вона і поставила чашку на стіл.
- Там такий хореограф… - подружка примружилась. Вона так завжди робила коли бачила ціль.
- Добре, - стало просто цікаво,їй просто стало цікаво…
Він любив танцювати,любив жінок та курив міцні цигарки. Чомусь особливо хотілось дістати запальничку після бурхливої ночі з його колишньою. Нелогічний,але існуючий зв’язок.
Яке заняття підряд вона спостерігала за ним і згадувала слова подруги… А звідки та знає,які танцюристи у ліжку? Ясно,що не з свого досвіду. Хоча… Подружки – люди загадкові,і діляться секретами тільки тоді коли ти залишаєшся у них ночувати,п’єш каву та розповідаєш про минулорічний курортний роман.
Він посміхнувся та зупинившись оголосив:
- Всі молодці! Перерва.
За вікном зоряна ніч. Тихо… І незрозуміло чому вона у його квартирі. Можливо хоче поговорити про танці,або про метеликів,або про ще щось… Напевно,розмова за чашкою чаю – це не те,чим вони можуть зайнятися цієї ночі. Її чомусь кинуло у піт. Вийшла на балкон. Десь внизу в дворі нявчали коти. Весняна ейфорія. Весняний вітерець. Шкіра перестала палати. Місто поглинула темрява,лише вуличні ліхтарі розсіювали її. І навіть у такий час автомагістраль не замовкала,шум моторів та шурхіт коліс швидко летів поза межі міста.
Він підійшов ззаду та тихенько торкнувся губами її волосся. Навіть у холодну ніч може бути спекотно. Вона повернулась,він торкнувся її підборіддя та поцілував. Довго. До втрати контролю.
Він курив на балконі. Повільно втягував шкідливий дим в легені. І думав,що напевно це стало вже звичкою. Сонце підіймалось над горизонтом,пробуджуючи місто,зазираючи у кожну щілину в будинках…
Вона лежала,вкрита простирадлом,і думала про шоколад,сонце,і про те,що танцюристи справді добрі в ліжку. Вона б сказала навіть дуже добрі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244531
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: lacrima_christi