Я знала, що доля готує жаданий дарунок,
бо ви повертаєтесь завжди до тих, хто кохав.
Його називають «нікому не знадний пакунок»,
бо він без вагань почуття на свободу зміняв.
І ти, не зразковий, оббив, як колись, мій поріг.
Із розпачем в лику покірно на мене поглянув,
а я посміхнулась: як влітку на голову сніг.
А я посміхнулась, бо вже не болить, як у давні.
Проходь, тепер «друже», ніскілечки я не лукавлю,
руїну в душі лиш прикрию цупким полотном.
Ти хочеш спитати, чи, може, ще досі кохаю?
Розслабся, коханий. Не бачиш, весна за вікном?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244465
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2011
автор: Vivien Pepper