Ти як дурман...так солодко говориш...
Так ніжно й щиро обіймеш...
Лиш поглядом із розуму ти зводиш,
Так що забудеш,де й куди ідеш...
Я знову плачу.Від дощу.
Чи, може, від твоїх байдужих кроків?
Навіщо це, скажи мені, терплю?
І різні будемо ми доки?
Як же люблю тебе!
Шалено
й
до
нестями!
Як вдячна долі за усе!
Та чи щось зміниться- не знаю...
Куди, коханий, нас несе???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2011
автор: Never Say Never