Цілком невинна, незначна, малесенька краплина,
З неба на землю впавши помирає.
Хтось скаже кілька... ні у неї лиш одна причина,
Вона не в силах і тому не обирає.
Вибір можливий та потрібний досить,
Де вниз стрибнути, а де злетіти вгору.
Хоч інколи нас хтось попросить...
Та все ж по своєму долаємо затори.
Ще за часи правління Гая,
І до, та навіть після нього.
Були раби - людей невинна зграя,
Котрим шляхи нав'язувались строго.
Ми ж не раби, й не крапля неба сліз,
Котрій падіння на асфальт - політ майстерний.
Свій вибір, свій малесенький каприз,
Давно вже вивчили закінчивши екстерном.
Дратує інколи нав'язуваний стиль,
"Життєвий", котрий існував у ті часи.
Що декому був мов на рану сіль,
Котрий сушив краплини ранньої роси.
Тврим життя... ми не "краплина",
Котру чекає неминучий крах.
Ми самостійно обираємо стежину,
Ми власний обираємо життєвий шлях.
author © fuko aka. bor ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244419
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.03.2011
автор: fuko`