***

Моє  буття  обтяжене  гріхами,
Я  ж  вимолити  їх  у  Бога  хочу.
Прийде  пора  і  Доленька  одягне
Останню  на  житті  своїм  сорочку.

Оту,  що  тче  життя  моє  щоднини,
Біленькі  нитки  взявши  за  основу.
Трудяга-човник  тягне  безупинно,
Майструючи  до  Вічності  обнову.

Свіча  погасне.  Голосом  печалі
Здригнеться  думка  в  голові  зрадливо.
В  житті  сорочок  зіткано  немало,
Я  ж  одягну  лишень  пречисто-білу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244242
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Доля