Намалюю весну, саме слід розбудити природу.
І від сонячних променів, світло прилине у дім.
Намалюю не все, щоб потрошки доповнити, згодом.
Щось нове, час від часу, зросте на малюнку моїм.
Намалюю тепло, в перехресті гарячих потоків.
І джерела, що ріжуть безжально підтоплений лід.
І малечу, що саме в цей час, зробить декілька кроків,
Перевірить калюжу, що мабуть робити не слід.
Намалюю серця, що в обіймах дійшли небокраю,
Вони будуть без віку, кохання не має років…
І себе, непомітним мазком, десь скраєчку, сховаю,
Щоб стояв, милувався на те що у серці створити зумів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244199
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Віктор Нагорний