Залишив розум спрагле тіло.
Воно від пестощів зомліло,
Свідомість втративши давно.
Та мить щаслива все одно.
Віддавши душу на поталу,
Кохання й ніжності жадало.
Натомість враз, без каяття,
Програвши битву за життя,
Калата серце навіжено.
Йому відомо достеменно,
Що пристрасть нівечить серця
І душу ятрить без кінця.
Для прослуховування файлу натисніть на назві файлу і він відкриється в окремому вікні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2011
автор: Олександр Ковальчук