Вкраїна, Всесвіту окраса,
Весну стрічає молоду.
Я ж над могилою Тараса
Розмову помислом веду.
На небі зорі, наче німфи
Всміхаються на цілий світ!
Багато мушу розповісти,
А він мовчить мені в отвіт.
В задумі голову схиливши,
Він так стоїть уже давно.
Йому складає вітер вірші,
І грає хвилею Дніпро.
А ще малюють блискавиці,
На чорній хмаронці красу.
І я іду йому вклонитись,
Свою любов йому несу.
І тужить тихо десь бандура
В руках старого кобзаря,
Мережить піснею в зажурі
Світанок вранішня зоря.
Нехай вітри на кручах віють,
Та не підвладний часу прах...
Стоїть Тарас - і не старіє,
І буде так стоять в віках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244011
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Доля