Зблисла роса на осінній щоці,
час завмирає в леті.
В черзі до слова співці, а чи ці...-
хто кличе себе поетом.
Порухи ніжні десь там, в глибині -
торкають душі пресвітло.
Кружляють черешні і яблуні
у парі з листатим вітром.
Навшпиньках ледь чутно тікає день
в прозоре, як сон, сьогодні.
У лузі між вербами де-не-де
опеньки, що в козуб годні.
Чекання плете золотий вігвам -
в промінні блискочуть спиці –
мелодію тиші. Дивіться – це вам!
Це вам! Дивуйтесь, кому не спиться!
Кому не байдужий летючий світ,
у барви строкаті вбраний.
Дерева не знають ще сірих віт,
і жовтень - ще сонця бранець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243904
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: Omega