Справжнім поетам важко:
муки в душі і слові.
Вертання до текстів знову,
і жодної, зваж, поблажки –
для думки знайти основу.
Справжнім поетам важко
Справжнім не просто бути:
справжні бредуть крізь хащі,
в спробі писати краще.
Справжні по груди в бруді,
гнів розтинає груди...
Справжнім не просто бути:
Треба писати краще...
Слово, здобуте в герці -
всі мізки думками сточить,
безсонням зів’ялить очі,
зранить до крові серце...
Плуга за інших перти –
певне, не кожен схоче.
Справжні – ці поза часом,
справжні не знають смерті
справжні – безглуздо вперті
на гострому вістрі щастя...
Звідти так легко впасти -
час у падінні стерти.
Це графоманам просто:
штампують за віршем вірші
пишуть малі і більші
в рівень людського зросту.
Віддатися творчій злості –
ах, ліньки... Нехай вже інші...
27.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243903
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.02.2011
автор: Omega