Просто бути, лиш бути – не жити
Бо вже жити не можна самій
Просто дихать, лиш дихать – простити…
Та не можу простити – повір…
Вечір тихо лягає на плечі,
Непомітно змиваючи біль
Недолічені зорі на небі
Тільки він, тільки він, все лиш він…
Лиш забути, забуть й відпустити
Забуття, забуття, забуття
Я не можу! Не хочу простити…
Ти забрав в мене віру в життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243391
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: NatalieFlower