Неоновий вечір і ми, плиткі, ніби сутінь,
Сахаючись бруду, маскуємо власну відвертість.
Дозволь не повірити в цю чергову з прелюдій.
Та ти іще поруч, хочеш здатися впертим.
Металами поглядів зрошені тротуари.
Сп’янілі від мороку ми й порцелянові тіні.
Не бути нам лячно. Оясненим потай примарам –
Безвихідь. Лишилось одне –
захлинутись в бурштині.
9.08.04 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243266
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: Ярочка