Цього літа я стала кавою.
Чорною від спеки і чорною в душі.
Піна, що на каві – наслідок мого сказу.
Вибач, що не попередила, що я навіжена.
Але хіба ти сам цього не помітив?
Як добра кава я гірка і хитра,
Поцілунки гарячі і від їх передозу,
Як і від кави, може зупинитися серце.
Не оберігайся – не додавай цукру!
Так ти більше мене відчуєш.
Бальзак випивав зо 50 горняток кави за добу.
Виходить, Бальзак кохався зі мною у 25 разів більше, аніж ти.
Ти береш мене лише зранку і в обідню перерву, коли стомлюєшся.
Значить, ти мене використовуєш.
Погадай на кавовій гущі, коли я вмиратиму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243256
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2011
автор: Tania Kyrylenko