Чаша сонця пекельно клекоче,
Вивергаючи лави вогню.
Весь в потах прохолодою сню
У чеканні спасенної ночі.
З нею зійдуть мені твої очі.
А поки що на всесвіту ню
Чаша сонця пекельно клекоче,
Вивергаючи лави вогню.
Споглядаю на неї пророче
І шукаю від болю броню,
Бо, на людство піднявши борню,
Чаша сонця пекельно клекоче,
Щоб розлитись на оному дню.
АВbа аbАВ аbbаА+b
24.02.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243239
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.02.2011
автор: Рідний