«Добридень, люба, я пишу тобі
Про те, як страшно бути на війні.
Учора ми ввійшли у Сталінград.
І я тобі сказати буду рад:
Солдати наші висоту взяли!..
Сьогодні фріци кров свою лили.
Скінчиться скоро все.
Прошу, не плач, кохана,
Настане мир.
Чи пізно, а чи рано
Сплетуться руки у обіймах,
Знаю!
Пробач мені, листа свого
Кінчаю.
Пробач поганий почерк — після бою
Писати мушу... лівою рукою”
Папір пожовклий сльози чув дитячі,
І букви розпливлися у очах,
І в мить одну здалося їй, неначе
Вона відчула сталінградський страх...
Вона не знає, як звучить гармата,
В житті не відчувала танків шум.
І ще чому щовечір біля хати
Її бабусю огортає сум?
Дідусь вернувсь. Чого ж іще бажати?
Дівча побігло стрімголов із хати...
Чом сльози ще течуть?
Усе ж давно минулось,
Пройшли роки...
Свобода посміхнулась!
І дні, і ночі злікували рани.
Загибло зло і більше не повстане!
“Бабусю, люба, стільки літ минуло,
А ви ще й досі... досі не забули...
Ви дивитесь на зірку золоту?”
“Його дорога скінчена в степу...
В мені не тільки сум,
Щось досі в серці більше...
Це не дідусь писав -
Там... почерк інший...”
І руки опустились,
І сльзи покотились
Зі змучених змарнованих очей:
“Моя дитино мила,
Найбільша в світі сила -
Любов — мене тримає між людей.
Ти знаєш, доню, іноді буває,
Що доля дуже тяжко нас карає,
Коли з своїх долонь у наші руки
Дає солодку і найстрашнішу муку.
Це щастя — коли серденько невільне,
Але війна — суперниця всесильна!
Вона його тягла на поле бою.
Я тут одна, а їх на фронті двоє...
Він сильний був, я мужньою була,
Та час в тяжкий... вона перемогла...”
І знову сльзи...
Вечір сонце хилить
На поминки до братської могили...
“Щаслива будеш, доню, бо не знаєш,
Як смерть бере твоє кохання заміж.
Спасибі Богу, що гармат не чуєш
І дні свої в окопах не марнуєш,
Що лік життя не зводиш на години,
Життя свого й найближчої людини.
Ти ніччю спиш, тебе ніхто не рушить,
Ніхто не розриває тіло й душу!..”
Усі листи у шафці. Ось вони.
І знову сторінки зашелестіли...
І шелест той, неначе плач війни -
Війни, яку колись весною вбили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243114
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2011
автор: Флоренція