Я далеко, захований сам від себе,
Немов найважчий, тягар життя.
І не раз споглядаю у біле небо,
Як в дзеркалі бачу ношу життя.
Про неї я розповісти багато зможу,
Водночас кохаючи не люблю.
Бо для мене вона радощі й горе,
Ті що в серці моєму досі живуть.
Присмак гіркий та губи стонуть,
Здавлені зубами що міць.
Це талант, а він не потоне,
В чашці кави твоєї, він спить.
Та це доля, нероздільна, жагуча,
Що весь час заганяє, чуття у кут.
Ти ноша моя не відсутня,
Нащо мені, на світі з тбою буть!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242962
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: Voha