Я вже дожив до сивини
І пережив усякого багато.
Та досі не наважусь на слова
Щоб Край свій так закохано вітати.
Як серед тисяч пустофраз
Почути щиру і правдиву мову.
Як пропаганду відрізнити від знання,
Щоб бачити рабів Мамони.
Помпезність, величавість напоказ,
Фальшива і блискуча позолота...
О, як набридли бутафорні королі.
Князі, що вилізли з болота.
Коли закінчиться вертеп?
Коли ми накінець прозрієм...
Бо мусить небо і земля
Змінитись, відтворитися новими.
Та поки що – змагання на словах,
Високі норми в рамках і футлярах
Як пропуск на занедбаний Олімп,
Де рима виміряється в доларах
Старі, маститі, в лаврах і вінках
Хитають схвально гривами сідими,
Коли наївні не побачивши життя
Беруть найвищу ноту, ніби зрілі.
Облиште врешті трафаретних муз,
Принизливі лакейські дифірамби,
Пізнайте справжнього Царя...
Для всього світу Він Начальник!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242937
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2011
автор: А.Б.В.Гість