Забудь мене і не приходь ночами,
кому вже требе правда та пуста.
твої ж слова врізаються ножами,
у серце, в душу в зболені вуста.
Пусти мене, не треба зорепадів,
я вже давно не вірю у дива,
рахую дні душевних листопадів,
чекаючи на радості жнива.
Я йду вперед, ти можеш зоставатись,
на грані тих нездійснених світів,
бо може так нам легше розтаватись,
хай буде так, ти теж цього схотів.
Хай буде сон, хай будуть зорепади,
дива хай будуть ніжних почуттів
та не в тобі шукатиму відраду,
й не ти творець казкових тих світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2011
автор: zolotovoloska