Під час снігопаду
зустрілися
кружляли
срібні сніжинки
снували люди
лячно
замало
Цього світу
затісно у ньому
відчували
нас штовхають
з усіх боків
очима…
плечима…
кричімо!
Чим?
У чому причина?
Прижитись?
Навіщо?
Роз
губилися
ніяковість твоя
трохи змерзла
в кишенях
з руками
моя –
мерзлякувато
з сумочки:
«А ХОЧЕШ,
створимо
Власний Простір?»
«Північний Полюс – 2?»
Цей світ
вмиває руки
творіть що завгодно
мені не цікаво
– кави?
– кави!
Почали!
Почали!
Почали!
серед товщі
інших снігів
творити Свій?
Так!
і Свій Сніг!
від
мовилися
від
Цього Світу
став
Тим
Старим
не маємо права
вертати…
а мама…
а тато..?
а братик..?
а свято..?
навіщо питати
не
минучість
тут не приймуть…
…більше…
лишились
фіксовані пам’яттю
обриси
з Вірою
творимо
Свій Космос
під час снігопадів
15.10.05 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242668
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: Ярочка