Я не в змозі твого заспокоїти серця,
як звільнити думки я не в змозі.
І можливо мені це насправді здається,
та причиною я тій тривозі.
Не мирись, не міняй... не зникай. Так, ми різні.
Та зі мною чомусь поруч йдеш.
Чарівний голос твій... Не моєї він пісні.
Не пройду я крізь вказаних меж.
Я не знаю, чому, і ніхто то не знає,
що не можу сказати "прощай".
Сумнів твердне і зовсім, на жаль, не зникає...
Не забуду вечірній наш чай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2011
автор: Іра Крижановська