Ти почуй мене,вітре далекий,
Незрадливую пісню мою.
Як у синьому небі лелеки,
Символ болю мого і жалю.
Я дівочого щастя шукала,
Серед сотен далеких очей,
Та мене чорна смуга спіткала,
У тім зорянім сяйві ночей,
Не побачила і не відчула,
Свого щастя я серцем залізним,
А коли його шепіт почула
Закохалась,та було запізно.
Перед совістю я на коліна,
Наче перед іконою впала,
І заплакавши,як та дитина,
Небесам своє серце віддала.
Ти почуй мене,вітре далекий,
Незрадливую пісню мою.
Бо чаруючий гомін лелеки,
То є відголос мого жалю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242565
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2011
автор: KateNa