Біль стискав груди…
дівчинка ішла
… її пекло але ішла…
боялась…
загубитись у собі..
бажаннях, мріях.
Боялась…
Впасти у прірву емоцій.
Опускалась на коліна,
падаючи на гарячий асфальт.
Текла кров… тепла червона кров…
Біль ще дужче почав стискати…
«Маю дійти!... повинна» – промовила дівчинка.
Залишались криваві сліди на асфалті
… дівчинка повзла…
Серед мільйонів чужих і знайомих очей…
але ніхто не повз разом з нею… ніхто.
Дівчинка не зважала і повторяла:
«Я повинна доповзти, нехай проти натовпу»
… А всі метушились і кудись поспішали…
в іншу сторону.
Дівчинка повзла,
бо знала має доповзти до того, хто підніме її з колін…
«… потрібно… доповзти…» – наче видавила з себе дівчинка доповзаючи до фінішу…
P.S. дівчинка доповзла
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242527
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2011
автор: Gabriet Ksenia