Ловити жовті сутінки неону…
Чекати мороку, як ліків…
Осінні сльози… знаєш… не солоні…
Мої казки… хрипкі від крику.
Дожити, рясту сивого топтати…
Ділити порівну цю осінь…
Плащі… За шість ночей і днів до страти
В пекельнях плавиться недосинь.
Гряде негода, вицвіла, як совість.
Не всі із наших є своїми.
Амбіцій через горло… вірю… досить!
Бувають дзеркала і не кривими.
27.02.06 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242362
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2011
автор: Ярочка