Журба,розбризкана сльозами,
Стікала краплями на склі.
Гнилими,сірими дощами
Писала сум на полотні.
Ті краплі смОламии застигли.
Перетворив журбу в пісок.
Години в довгі роки сплили,
Як швидкий весняний струмок.
На дні лишився тільки камінь,
Покритий мулом та багном.
А біля нього-лід та пламінь
Та птах з поламаним крилом.
Який журбою покалічен,
Дощем та краплями смоли.
І каменем важким помічен
На дні.Самісінькому дні!
Спливає час.Пісок сочиться
Із каменя,неначе сік.
Журбі так тоскно і не спиться,
Як птаху,що злетіть не зміг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242077
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2011
автор: Лунная соната