Моє чекання з присмаку ванілі.
Твої слова із запаху дощу.
Я не навчилась… сни – незрозумілі…
Тривога… сумнів… поцілунок. – Відпущу…
Приходиш знов до мене в задзеркалля,
де ми – не ми і все таке своє,
де пахнуть ночі квітами мигдалю,
де спокою нам тиша не дає.
НЕ ЙДИ!.. НЕ ЙДИ – це місто повне пилу,
це місто поглинає і тебе.
І як у прірву… і не маєш сили…
І небо вже тобі не голубе.
18.11.07 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241817
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2011
автор: Ярочка