Упасти й розбитись,як дощ на весні,
Щоб серце назавжди завмерло.
Я все віддаю незрівнянній красі
Яка ще в душі не померла.
Все падають із неба сльози,
Несуть у душу жаль та біль.
Душа мов птаха оминає грози,
Бо впала на ятручу рану сіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241677
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Колос надії