... тобі доведеться навчитись жити,
чекати літа й дитинство крізь сито.
Небесними марами правду тримати,
свідомості ґрати щораз руйнувати.
Дивитись у натовп і йти між сліпими,
з режиму гучного у тишу незриму.
Зими твої зацукровані часом,
ласими хмарами дім свій прикрасив.
Нам залишати ці літні пороги,
бачити мрії в сіянні святого-
щоб не образило місто нікого.
Довго до зрілих плодів розуміння-
вміння розтринькати спокій за вечір-
янгол крихкий заціловує плечі
і через вічність він стане доречним.
Ще на межі, розбудовуєш нетрі,
усмішки скрізь...вже зіпсовані..щедрі.
Вчитись пора... засинати під радість-
замість брехні...замість болю...-
й без "замість"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241674
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.02.2011
автор: Biryuza