Захміліла правда -
жити значно легше.
В шлунок вкинувши останні краплі слів.
То тобі, моря бездонні перепливши,
забагнеться бути другом божевіль.
Ще ковтнути, тільки б шум заколисати,
наче в тиші осяйне безцінний скарб.
Ні, в безодні того скарбу не дістати.
Можна тільки помилитись, навздогад.
Перебірливі останки алкоголю:
Хміль і правда. Правда. Хміль.
( Агов, ще хтось?) -
Помолися, щоб ця сцена було грою.
Щоб усе це тільки маревом здалось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241673
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Іванна Шкромида