Доля овець, відомо зла – в порі мов свині.
Ті, хто поставив на козла – мозолі в спині.
Зажив пестун козел, при новім сані,
Капуста соковита до столу, гриби в сметані,
До послуг особиста дача, овечки, кози,
І в засіки свій окремий хід,- та досить прози.
Портфель до Ради, апартамент, з офісом елітним ,
До послуг псів навчену рать з достатком львиним.
Про новоявленої зірку, своя сорока,
Розносить вісті на хвості – замилив око.
Козел, розширив свій загін, тепер - еліта,
Рога поставлені на кін і всі копита.
Вовки занадилися в друзі, брати - шакали ,
А ті що вибрали його, прохід не знали,
Забуті вівці, й те що палко обіцяли,
Йому привласнили сан, не до отари.
Мораль Для тих, хто в Раду вибирає,
І в котре цих козлів по всьому вихваляє,
Як не заглянеш в гаманець,
Затрат не втрапиш на нівець
"Там, де козли - совісті немає"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241652
Рубрика: Байка
дата надходження 17.02.2011
автор: КВМ