Завмерла над Дніпром гора Чернеча сива

У  долі  на  шляху  багато  є  порогів.
Буває,  оминеш  ти  їх  байдужий  стан.
А  може  бути  так,  що  марно  дуже  довго
Закручуєш  в  собі  миттєвостей  капкан.

Шевченкові  слова,  мов  Боже  щире  вчення,
Колишуть  нас  вночі,  та  ще  й  утішать  вдень.
Шевченкові  слова  -  це  кара  і  знамення,
Це  мудрії  думки  і  вічний  сад  пісень.

У  кожному  із  нас  живе  Тарас  Шевченко,
Його  могутній  дух  причарував  серця.
Для  Кобзаря  земля,  мов  ненечка  рідненька,
Далека  Україна  в  молитвах  за  Отця.

Він  шанував  людей,  боровся  за  свободу,
У  засланні  творив  скарби  німих  віків.
Його  не  подолать  страхіттям  і  негодам,
Кобзар  завжди  сильніший    лютих  ворогів

Спасибі  я  скажу  за  себе  й  сьогодення,
За  драми  і  вірші,  що  попри  дикий  біль
Звучать  завзято  так,  безмежно  і  натхненно,
Скликають  після  сліз  на  щастя  водевіль.

Завмерла  над  Дніпром  гора  Чернеча  сива,
Шепоче  Кобзарю  вона  думки  свої.
Оберіга  завжди,  як  батька  України,
Щоб  снилися  йому  пророчі,  добрі  сни

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241521
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.02.2011
автор: Масяня