Безкрилі птахи не можуть літати.
Заходять до хати у формі пірати.
Ревуть дітлахи, плаче їх мати,
Бо тата, пірати, виводять із хати.
Везуть до в"язниці, у формі злодії,
Бо тато писав про усі свої мрії,
Правду писав про владу "чудову",
Спустив нанівець всю їхню розмову.
Розкрасив слова у барвисті підкови,
Підковував владу "чарівну", бордову*.
Читали це все, в законі злодії,
Читали усім про татові мрії.
Про владу свою дізнавались новеньке,
Та ті щоб щось справить.
"Саджають" рідненьких.
Бо легше когось посадить до в"язниці,
Ніж щось поміняти в "рідній" столиці.
Легше забрати від діток батьків,
Ніж вигнати з крісел пару хлопів.
Бо вжерлись вони,
Посперались на пузо.
Вареники й борщ** не їдять уже друзі,
Їм "красну ікру хоть с луни подавай".
А правити люблять хлопці усі,
І їх не цікавить чиї татусі.
Вони пишуть право,
Закон видають,
Про "Право на землю",
Цяцянки*** дають.
Про "Свободу слова",
Говорять промову.
І ці обіцянки звучать так чудово.
Та знають вона, що про владу писати,
Не може ніхто, хоч й самі депутати.
Бо знайдуть усіх, і посадять за грати,
Щоб знали "покірні", що корону не зняти.
____________________________________
* - бордові від злості.
** - Вареники й борщ, як образ української нації.
*** - Від обіцянки - цяцянки.
© Copyright: А.П.Кабвой 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241482
Рубрика: Сатира
дата надходження 16.02.2011
автор: А. П. Кабвой