Не зможу так, як ти, Тарасе,
Вже руки опустились.
Дарма плекав надію в серці,
Дарма так часто билось.
Я віру втратив і вона
Вернутись не зуміє.
Розчарувавсяю...в душі холод,
Її ніщо не гріє.
Колись обіцянки ми чули
І мрії розцвітали
Про те життя, що нам колись
Діди пророкували
Та тих проротств ти не знайдеш...
Пера тоді не знали,
А знали бій і знали біль,
От кров’ю і писали.
І в ті страшні часи, Тарасе,
Тобі спасіння снилось...
А моїй вірі вже кінець.
для неї все скінчилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241427
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2011
автор: STIV