Життя дорога простелилась.
З тобою поряд я іду.
Боюся, щоб не розвітлилась,
Не втратить курсу у грозу.
Хай струни плачуть і сміються,
Квітками встелений нам шлях.
А навздогінці пісні ллються,
Вмостившись зручно на вітрах.
Шаленно серце в грудях б"ється,
І світить зірочка ясна,
Але чомусь мені здається,
Що стала бліднути вона...
Схиляю голову на плечі
Своїх стривожених надій,
Та обіймає ніжно вечір,
Сховавши смуток безнадій.
Самотньо сонце в море впало,
Взмахнувши променем своїм.
В останнім промені скупало
Печаль і радість наших мрій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2011
автор: Н-А-Д-І-Я