Я хотів би бути птахом,
І щодня літати в небасах,
І лиш крил одним розмахом
Побувати у твоїх думках.
Я вільно в просторі хотів собі літати,
А не в космосі посеред тих планет,
І я хотів про все на цьому світі знати,
Все знати , окрім всіх отих комет.
Я хотів як пташка бути вільним,
А не бавитись з любовю, як з вогнем,
А кохання, щоб вже було стабільним,
І не було всіх цих теорем.
Я так довго шукав порятунку
У височі глибокого неба,
Бо кохання було не мого ґатунку,
І тепер любові мені вже не треба.
Я птахом відчув себе на мить,
І мені любов зламала крила,
І все, дальше тіло не летить…
Воно падає…йому кінець…йому могила…
Автор: Назар Гузій 29.12.10 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2011
автор: Dr.Nazarko