1.Початок бою
Ми стоїмо всі мовчки, наготові
Рука сильніше меч стискає.
Суперник починає рухатись поволі,
Аж доки клич “Вперед!” не пролунає.
У нас є п’ять хвилин, щоб все згадати;
Це небагато, та цього вистачає,
Щоб головніші повернуть моменти,
Коли життя перед очима пролітає.
І ось вже близько суперника ряди щільні,
І перші стріли щільність пробивають.
Та супротивники, мов повінь навесні,
Невпинно далі посувають.
Ось перший меч піднявся наді мною
І перший ворог вже зрівнявсь з травою.
2.Середина бою
Усе злилося в пекло бою
Навколо бачу лише ворогів.
Уже вони багато вбили воїв,
Уже і я багато їх убив.
Навколо стріли, пролітаючи, свистять
І, лиш знайшовши ціль, змовкають.
В мене удари злим мечем летять,
Якимось дивом в мене не влучають.
Та ось на хвильку зникло диво,
У ногу врізався ворожий меч.
Одразу заболіла та нога жахливо;
Вже падаючи, я рубнув суперника між
плеч.
І ось притомність я втрачаю,
Та битві ще не бачу краю.
3.Кінець бою. Епілог
В похідній лікарні не пухові ліжка,
Проте як солдатові мені не звикати.
Як ложкою дьогтю розбавлена медова
діжка,
Мушу в думках переможних про втрати
згадати.
Ми виграли бій! Та якою ціною!
Складеться багато жалобних балад:
У битву я сотню вів за собою,
І лиш шістдесят повернулись назад.
Немає часу, щоб іще спочивати,
Ще трохи – і буду знову ходить.
І знову мій меч буде плоть розрізати
І небо почує мій бойовий клич.
Все ближче час останнього двобою
Та більш ніж ворога боюся битви із
собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=24127
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.03.2007
автор: Noctivagus