Сонце...
Вилизує рейки потяг…
Гримає простір чужими дверима,
Виманює сонце відвідати зиму…
Сонце…
В очі дивитись!
Сльози мерзнуть – не буду литись!
Очі, не бачте, очі не будьте такі бачучі,
Навіть погляд його забудьте!
(теплий і таємничий, палаючий погляд, жагучий, едемний,
чи навпаки…)
Підземний… поштовх підземний…
І порухом м’яза очного,
І миттю нервового току, імпульсом, розрядом,
Не струшуйте пил з повік.
Не можна дивитись байдужості в очі,
Не кидайтесь в струмінь сліпих….
Тримайтесь подалі, очі,
Від спеки, спалахів,
Від зову...
Вічність прямує в пастку кохання.
Дзенькає крига -
Зламано вись,
Не цільтесь, очі, ні, не стріляйте!
Сонце не вдасться вам приручить…
Спіть, очі, спіть…
15.02.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241164
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.02.2011
автор: gala.vita