- Тепер ти остаточно мертвий, Альфреде. А твоє тіло залишиться навіть ненародженим.
- Я особливо не жалкую, все, шо в мене є зараз – дав мені ти.
- Ти для мене теж є особливий. Ніхто і не підозрював, шо одна із піддослідних була вагітна. Шо її плід пройде оцифрування свідомості. Більше того, твоя особистість знову змогла повернутися у тіло. Це усе знаки долі, Альфреде.
- А чому ти увесь цей час підтримував те тіло на Місяці живим?
- Просто технічні нюанси. Тепер у ньому немає ніякої необхідності. Авто вже готове?
- Звичайно.
- Добре.
Альфред і чоловік у чорному костюмі вийшли із кабінету у напрямку ліфту. Альбінос мимохідь зазирнув у напіввідчинені двері наступної кімнати. У дорогому кріслі завмерши сиділа потворна лялька Кітс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241055
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Латишев Сергій